Неоосманізм як підґрунтя близькосхідної політики Турецької Республіки

Автор(и)

  • Наталія Хома Національний університет "Львівська політехніка"

DOI:

https://doi.org/10.31861/mhpi2020.42.99-108

Ключові слова:

Турецька Республіка (Туреччина), близькосхідна політика Туреччини, Партія справедливості та розвитку, неоосманізм

Анотація

У статті акцентовано на процесах розвороту в постбіполярний період зовнішньополітичного курсу Туреччини у східному керунку, що увиразнюється останні два десятиліття в намаганнях турецького істеблішменту активізувати співпрацю з країнами Близького Сходу. Авторка доводить: ці процеси ґрунтуються на ідеології неоосманізму, що зумовило озвучення Туреччиною претензій (наразі нерезультативних) на регіональне лідерство. Авторка розглядає неоосманізм як ідеологію, що ґрунтується на ідеї минулої величі Османської імперії, яка в часи свого піднесення контролювала великі території (Балкани, частину Близького Сходу та Північної Африки, Кавказ). Відтак цим у статті пояснюється посилення ролі Туреччини в цих регіонах. Відзначено: замість очікуваного лідерства Туреччини на Близькому Сході, відносини з більшістю акторів близькосхідної політики погіршуються (винятками названо ті держави, з якими в Туреччини сформувалося прагматичне партнерство, наприклад, Катар). Посилення близькосхідного вектора авторка пояснює комплексом причин, найперше – побоюваннями Туреччини залишитися периферійною державою через нереалізовану наразі перспективу членства в ЄС, що спричинило поворот до традиційних основ турецької зовнішньої політики – османізму (неоосманізму) та пантюркізму (неопантюркізму). Зауважено, що неоосманський дискурс відображає формування нової турецької ідентичності. У статті представлені підходи, запропоновані у зарубіжній політичній думці щодо змісту неоосманізму. Авторка аргументує, за якими параметрами неоосманізм у зовнішній політиці Туреччини кардинально відходить від прозахідного кемалізму. Відзначено, що хоч поняття «неоосманізм» від початку XXI століття широко використовується на позначення політики Туреччини щодо відродження османських традицій і культури, але його тлумачення та змістове наповнення залишаються дискусійними.

Біографія автора

Наталія Хома, Національний університет "Львівська політехніка"

Доктор політичних наук, професор кафедри політології та міжнародних відносин

Посилання

Altunışık, M. B., Tür, O. (2006), From Distant Neighbors to Partners? Changing Syrian-Turkish Relations, Security Dialogue, Vol. 37 No 2, pp. 229-248.

Atli, A. (2011), Businessmen as Diplomats: The Role of Business Associations in Turkey’s Foreign Economic Policy, Insight Turkey, Vol. 13 No 1, рр. 109-128.

Balakhova, Z. (2016), National role conception in foreign policy of a modern state, Science and World, Vol. 7 No. 35, pp. 108-110.

Barchard, D. (1985), Turkey and the West. London: Routledge & Kegan Paul.

Bengio, O., Özcan, G. (2001), Old Grievances, New Fears: Arab Perceptions of Turkey and Its Alignment with Israel, Middle Eastern Studies, Vol. 37 No 2, pp. 50-92.

Çevik, S. B. (2019), Turkish historical television series: public broadcasting of neo-Ottoman illusions”, Southeast European and Black Sea Studies, Vol. 19 No 2, pp. 227-242.

Chih-yu Shih (1992), Seeking Common Causal Maps: A Cognitive Approach to International Organization. In: Contending Dramas: A Cognitive Approach to International Organization. New York: Praeger.

Claims of axis shift stem from ignorance, bad intentions, says Gül (15 June 2010), Today’s Zaman.

Çolak, Y. (2006), Ottomanism vs. Kemalism: Collective Memory and Cultural Pluralism in 1990s Turkey, Middle Eastern Studies, Vol. 42 No. 4, pp. 587-602.

Cornell, S. E. (2012), What Drives Turkish Foreign Policy? Middle East Quarterly Iss. 19 No 1, pp. 13-24.

Coşar, N., Demirci, S. (2006), The Mosul Question and the Turkish Republic: Before and After the Frontier Treaty, 1926, Middle Eastern Studies, Vol. 42 No 1, pp. 123-132.

Davutoğlu, A. (2001), Stratejik Derinlik, Türkiye’nin Uluslararası Konumu. İstanbul: Küre Yayınları.

Demiroğlu, U. (2013), The Effects of the Investment Decline on Potential GDP in Turkey’s 2001 and 2009 Crises, Central Bank Review, Vol. 13 No 3, pp. 25-44.

Gurkaynak, R. S., Sayek-Boke, S. (2013), AKP Döneminde Türkiye Ekonomisi, Birikim, No. 296, pp. 64-69.

Gürzel, A. (2014), Turkey’s role as a regional and global player and its power capacity: Turkey’s engagement with other emerging states, Revista de Sociologia e Política, Vol. 22 No 50, pp. 95-105.

Hoffmann, C., Cemgil, C. (2016), The (un)Making of the Pax Turca in the Middle East: Understanding the Social Historical Roots of Foreign Policy, Cambridge Review of International Affairs, Vol. 29 No 4, pp. 1279-1302.

Holsti, K. J. (1970), National Role Conceptions in the Study of Foreign Policy, International Studies Quarterly, Vol. 14 No. 3, pp. 233-309.

Hounshell, B. (2010), “Mr. Zero Problems”. Foreign Policy, Vol. 183, pp. 45-46.

Hristov, I. (2019), Neo-Ottomanism – Emergence, Ideology and Political Doctrine. Social Evolution and History, Vol. 18 No 1, pp. 139-156.

Karpat, K. H. (2002), Studies on Ottoman Social and Political History: Selected Articles and Essays. Boston: Brill.

Keating, J. E. (2010), The World’s Kissingers. Foreign Policy No 178.

Kirişçi, K. (2009), The Transformation of Turkish Foreign Policy: The Rise of the Trading State, New Perspectives on Turkey, Vol. 40, pp. 29-56.

Kirişçi, K., Kaptanoğlu, N. (2011), The Politics of Trade and Turkish Foreign Policy, Middle Eastern Studies, Vol. 47 No 5, pp. 705-724.

Kutlay, M. (2011), Economy as the "Practical Hand" of New Turkish Foreign Policy: A Political Economy Explanation, Insight Turkey, Vol. 13 No 1, pp. 67-88.

Mufti, M. (2016), Daring and Caution in Turkish Strategic Culture. Republic at Sea. New York: Palgrave Macmillan.

Nehme, M. (1 May 2020), Erdogan’s neo-Ottoman dreams was on Libya’s shores, The Arab Weekly.

Oğuzlu, T. H. (2008), Middle Easternization of Turkey’s Foreign Policy: Does Turkey Dissociate from the West? Turkish Studies, Vol. 9 No, pp. 3-20.

Öniş, Z. (2009), Beyond the 2001 Financial Crisis: The Political Economy of the New Phase of Neo-Liberal Restructuring in Turkey, Review of International Political Economy, Vol. 16 No 3, pp. 409-432.

Öniş, Z., Yilmaz, Ş. (2009), Between Europeanization and Euro-Asianism: Foreign Policy Activism in Turkey during the AKP Era, Turkish Studies, Vol. 10 No 1, pp. 7-24.

Özcan, N. A., Özdamar, Ö. (2010), Uneasy Neighbors: Turkish-Iranian Relations since the 1979 Islamic Revolution, Middle East Policy, Vol. 17 No 3, pp. 101-117.

Ozkan, B. (2014), Turkey, Davutoglu and the Idea of Pan-Islamism. Survival, Vol. 56 No 4, pp. 119-140.

Pope, H. (2010), Pax Ottomana: The Mixed Success of Turkey’s New Foreign Policy, Foreign Affairs, Vol. 89 No 6, pp. 161-171.

Sözen, A. (2010), A Paradigm Shift in Turkish Foreign Policy: Transition and Challenges, Turkish Studies, Vol. 11 No 1, pp. 103-123.

Subaşat, T. (2014), The Political Economy of Turkey’s Economic Miracle, Journal of Balkan and Near Eastern Studies, Vol. 16 No 2, pp. 137-160.

Taspinar, Ö. (2008), Turkey’s Middle East Policies: Between Neo-Ottomanism and Kemalism. Carnegie Papers No 10. Washington: Carnegie Endowment for International Peace Publications Department.

Taspinar, Ö. (2011), The Rise of Turkish Gaullism: Getting Turkish-American Relations Right, Insight Turkey, Vol. 13 No 1, pp. 11-17.

Tezcür, G. M., Grigorescu, A. (2014), Activism in Turkish Foreign Policy: Balancing European and Regional Interests, International Studies Perspectives, Vol. 15 No 3, pp. 257-276.

Volokhov, V. (2019), Middil East: Stabile Instabiliy. Available from https://bintel.org.ua/en/analytics/geopolitics/blizkij-sxid-stabilna-nestabilnist/ [Accessed 08.11.2020].

Yavuz, M. H. (1998), Turkish Identity and Foreign Policy in Flux: The Rise of Neo-Ottomanism, Critique: Critical Studies of the Middle East, Vol. 7 No 12, pp. 19-41.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-15

Як цитувати

Хома, Н. (2020). Неоосманізм як підґрунтя близькосхідної політики Турецької Республіки. Історико-політичні проблеми сучасного світу, (42), 99-108. https://doi.org/10.31861/mhpi2020.42.99-108