Стратегія двосторонніх безпекових договорів України: переваги та недоліки

Анотація

Метою статті є встановлення переваг та недоліків застосування Україною стратегії двосторонніх безпекових договорів, яке стало необхідним кроком для адаптації держави до змін в міжнародному середовищі, а також до нинішньої ситуації у протистоянні збройній агресії Росії. Проведений аналіз причин, які сприяли до переходу до даного підходу, контексту та основних положень угод засвідчує, що неможливість вступу України до НАТО у короткій чи середній перспективах спонукає її до пошуку альтернативних шляхів вдосконалення оборонних спроможностей із залученням держав-партнерів, а також методів прискорення євроатлантичної інтеграції. Гіпотезою даного дослідження є недоцільність використання Україною системи двосторонніх безпекових угод як повноцінної альтернативи вступу до НАТО, незважаючи на формалізацію та зростання надання допомоги та підтримки з боку держав-партнерів. Дану тезу було загалом підтверджено, проте ця тематика потребує подальшого дослідження у майбутньому, коли прописаний в двосторонніх угодах механізм кооперування почне повноцінно функціонувати.