Оновлення методологічних принципів дослідження політичної участі громадян в умовах діджиталізації демократичного політичного процесу
DOI:
https://doi.org/10.31861/mhpi2022.45.153-162Ключові слова:
політична участь, моделі демократії, цифрова демократія, діджиталізація політичного процесу, мобілізаційний потенціалАнотація
В статті здійснено дослідження основних тенденцій оновлення методологічних принципів дослідження політичної участі громадян в умовах діджиталізації демократичного політичного процесу. Встановлено, що в сучасній політичні науці е-демократія є терміном, за допомогою якого науковці описують широкий спектр практик он-лайн залучення громадян до прийняття політичних рішень. Встановлений нами зв’язок між концептом е-демократії та класичними моделями демократії, в яких означено особливий зміст політичної участі, вказує на те, що е-демократія ґрунтується на моделях демократії участі та деліберативної демократії. Обґрунтовано, що зважаючи на потенціал е-демократії у формуванні в політичному просторі нових способів комунікації між громадянами та акторами, її інструменти політичної участі починають інтегруватися в предметний простір ліберальної моделі демократії, в яких політична участь громадян розгортається в просторі соціальних мережах, відтак має децентралізований характер та статус інструментальної цінності. Здійснений аналіз змісту наукових дискусій щодо співвідношення категорій е-демократія та цифрова демократія в контексті проблеми політичної участі довів, що термін цифрова демократія краще відображає сутність процесів діджиталізації в політичному просторі, однак подекуди він вживаються як синонімічні ототожнюється з терміном е-демократія. Однак, політична участь засобами цифрової демократії передбачає поєднання віртуальних та традиційних інструментів впливу на політичну систему, тоді як в класичних підходах е-демократії е-участь визначається як результат еволюції форм участі громадян в політиці. Доведено, що процес діджиталізації демократії визначив необхідність оновлення методологічних принципів дослідження впливу мобілізаційних практик на характер політичної участі. Концептуалізація цієї проблеми найбільш повно здійснена ван Дейком, який цифрові мобілізаційні практики означає як механізм оновлення зв’язку між функціями, формами та інструментами політичної участі, який унаочнює, що цифрова демократія є способом покращення якості та легітимності прийняття політичних рішень.
Посилання
Aalberg, T., Esser, F., Reinemann, C., Strömbäck, J., Vreese, C. (2017). Populist political communication in Europe. New York London: Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315623016
Allern, E. H., Pedersen, K. (2007). The impact of party organisational changes on democracy. West European Politics, Vol. 30(1), p. 68–92. DOI: https://doi.org/10.1080/01402380601019688
Block, E., Negrine, R. (2017). The Populist Communication Style: Toward a Critical Framework. International Journal of Communication, Vol. 11, p. 178–197.
Brexit Symposium (2016). Written by Kai Oppermann, Viatcheslav Morozov, Maria Mälksoo & James D. Morrow. SEP 10 2016. URL: https://www.e-ir.info/2016/09/10/brexit-symposium/.
Chadwick, A. (2003). Bringing E-Democracy Back in. Why it Matters for Future Research on E-Governance. Social Science Computer Review, Vol. 21(4), p. 443–455. DOI: https://doi.org/10.1177/0894439303256372
Coleman, S., Norris, D. (2005). A new agenda for e-democracy. Oxford Internet Institute: Forum Discussion Paper, No. 4, January. URL: http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi= 10.1.1.139.5649&rep=rep1&type=pdf.
Council of Europe (2009). Recommendation CM/Rec(2009)1 of the Committee of Ministers to Member States on electronic democracy (e-democracy). URL: http://www.coe.int/t/dgap/ democracy/Activities/GGIS/CAHDE/2009/RecCM2009_1_and_Accom. p_Docs/Recommendation%20CM_Rec_2009_1E_FINAL_PDF.pdf.
Dalton, R. J. (2014). Citizen politics: Public opinion and political parties in advanced industrial democracies (6. ed. ed.). Los Angeles, Calif.: Sage CQ Press.
Ebo, B. L. (Ed.) (1998). Cyberghetto or cybertopia?: Race, class, and gender on the Internet. Westport, CT: Praeger. DOI: https://doi.org/10.5040/9798216188025
Farrar-Myers V. A., Vaughn, J. S. (2015). Controlling the Message: New Media in American Political. Campaigns: NYU Press. DOI: https://doi.org/10.18574/nyu/9781479886630.001.0001
Goodin, R. E., Dryzek, J. S. (2006). Deliberative Impacts: The Macro-Political Uptake of Mini-Publics. Politics & Society, Vol. 34(2), p. 219–244. DOI: https://doi.org/10.1177/0032329206288152
Grant, W. (1992). Models of interest intermediation and policy formation applied to an internationally comparative study of the dairy industry. European Journal of Political Research, Vol. 21(1-2), p. 53–68. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1475-6765.1992.tb00288.x
Habermas, J. (1992): Drei normative Modelle der Demokratie: Zum Begriff deliberativer Politik. Die Chancen der Freiheit. Grundprobleme der Demokratie. Münkler, H. (ed.). München, p. 11–24.
Hacker, K. L., van Dijk, J. (Eds.) (2000). Digital Democracy: Issues of theory and practice. London: Sage. DOI: https://doi.org/10.4135/9781446218891
Hacker, K.L., van Dijk, J. (2000). What is Digital Democracy? Digital Democracy. Issues of theory and practice. Hacker, K.L., van Dijk, J. (Eds.). London: Sage, p. 1–9. DOI: https://doi.org/10.4135/9781446218891.n1
Hagen, M. (1997). Elektronische Demokratie. Computernetzwerke und politische Theorie in den USA. Hamburg, LIT Verlag.
Hague, B. N., Loader, B. D. (Eds.) (1999). Digital Democracy: Discourse and Decision Making in the Information Age. London, Routledge.
Held, D. (2006). Models of Democracy, Cambridge: Cambridge University Press.
Jordan, G., Maloney, W. A. (1997). The protest business?: Mobilizing campaign groups. Manchester: Manchester Univ. Press.
Kriesi, H. (2008). Political Mobilisation, Political Participation and the Power of the Vote. West European Politics, Vol. 31(1–2), p. 147–168. DOI: https://doi.org/10.1080/01402380701834762
Lindner, R., Beckert, B., Aichholzer, G., Strauß, S., Hennen, L. (2010). E-Democracy in Europe – Prospects of Internet-based political participation. Interim Report – Phase I (European Parliament, Science and Technology Options Assessment STOA), Brussels – Strasbourg.
(Mis)Understanding Political Participation Digital Practices, New Forms of Participation and the Renewal of Democracy (2018). Ed. by Wimmer J. Routledge, 264 p.
Norris, P. (2001). Digital Divide: Civic Engagement, Information Poverty, and the Internet. Cambridge: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9781139164887
Noveck, B. S. (2009). Wiki Government: How Technology Can Make Government Better, Democracy Stronger, and Citizens More Powerful. Washington, DC, Brookings Institution Press.
Noveck, B. S. (2015). Smart citizens, smarter state: The technologies of expertise and the future of governing. Harvard: Harvard University Press. DOI: https://doi.org/10.4159/9780674915435
Oblak Črnič, T. (2012). Idea(l)s on e-democracy and direct online citizenship. Southeastern Europe, Vol. 36 (3), 398–420. DOI: https://doi.org/10.1163/18763332-03603006
Padovani, C., Santaniello, M. (2018). Digital constitutionalism: Fundamental rights and power limitation in the Internet eco-system. International Communication Gazette, Vol. 80(4), p. 295–301.
Padovani, C., Santaniello, M. (2018). Digital constitutionalism: Fundamental rights and power limitation in the Internet eco-system. International Communication Gazette, Vol. 80(4), p. 295–301. DOI: https://doi.org/10.1177/1748048518757114
Pariser, E. (2011). The filter bubble what the Internet is hiding from you. London: Viking. DOI: https://doi.org/10.3139/9783446431164
Poell, T., Nieborg, D., van Dijck, J. (2019). Platformisation. Internet Policy Review, Vol. 8(4). URL: https://policyreview.info/concepts/platformisation. DOI: https://doi.org/10.14763/2019.4.1425
Redeker, D., Gill, L., Gasser, U. (2018). Towards digital constitutionalism? Mapping attempts to craft an Internet Bill of Rights. International Communication Gazette, Vol. 80(4), p. 302–319. DOI: https://doi.org/10.1177/1748048518757121
Rheingold, H. (2000). The virtual community: Homesteading on the electronic frontier (Rev. ed). MIT Press. DOI: https://doi.org/10.7551/mitpress/7105.001.0001
Rotar, N. (2015). Uczestnictwo polityczne obywateli Ukrainy: wymiar wyborczy, protestacyjny i dyskursywny. Politeja, Vol. 2 (34/1), p. 107 143. DOI: https://doi.org/10.12797/Politeja.12.2015.34_1.06
Schaal, G. S. (2016). E-Democracy. Zeitgenössische Demokratietheorie. Band 2: Empirische Demokratietheorien. Lembcke, O. W., Ritzi, C. and Schaal, G. S. (eds.). Wiesbaden: Springer VS, p. 279–305. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-658-06363-4_12
Schmidt, M. G. (2008). Demokratietheorien. Wiesbaden: Eine Einführung, s. 236.
Schultze, R.-O. (2004). Deliberative Demokratie. Nohlen, D., Schultze, R.-O. (eds.). Lexikon der Politikwissenschaft. Theorien, Methoden, Begriffe, Vol. 1, p. 121–122.
Smith, G. (2021). Can Democracy Safeguard the Future? Westminster: Polity, 160 р.
Suzor, N. (2018). Digital Constitutionalism: Using the Rule of Law to Evaluate the Legitimacy of Governance by Platforms. Social Media + Society, Vol. 4(3). URL: https://journals. sagepub.com/doi/10.1177/2056305118787812. DOI: https://doi.org/10.1177/2056305118787812
Ulbricht, L. (2020). Scraping the Demos. Digitalization, Web Scraping and the Democratic Project. Democratization, Vol. 27(3), p. 426–442. DOI: https://doi.org/10.1080/13510347.2020.1714595
van Dijk, J. (2012). Digital Democracy: Vision and Reality. Public Administration in the Information Age: Revisited. Snellen, I., Thaens, M. and van de Donk, W. (eds.). Amsterdam: IOS-Press, p. 49–61.
Vedel, T. (2006). The Idea of Electronic Democracy: Origins, Visions and Questions. Parliamentary Affairs, Vol. 59(2), p. 226–235. DOI: https://doi.org/10.1093/pa/gsl005
White, J. K. (2016). Donald Trump and the Scourge of Populism. Forum-a Journal of Applied Research in Contemporary Politics, Vol. 14(3), p. 265–279. DOI: https://doi.org/10.1515/for-2016-0026
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Катерина Карпо
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
