Досвід десятирічного управління місцем Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України»

Анотація

Для кожної країни, а для України особливо, є критичним збереженням власної ідентичності та самосвідомості. Потужним інструментом цього є культурна спадщина. Список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, який репрезентує виняткові пам’ятки нерухомої культурної та природної спадщини світу, включає унікальні об’єкти польсько-українського прикордоння – дерев’яні церкви східної традиції. 16 церков по обидві сторони кордону внесені в цей престижний список на підставі двох критеріїв, які представляють живі до сьогодні традиції східного обряду християнства в їх багатій символіці, та як частина цього збережені будівельні традиції спорудження храмів в їх багатовіковій еволюції із використанням традиційних технік та навиків. Внесена в Список цінність є унікальною як по кількості об’єктів так і по території їх розташування в двох державах і непроста для управління. Збереження та розвиток об’єктів номінації «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України» забезпечують ряд інституцій, досвід діяльності яких висвітлюється в цій статті. Метою статті є дослідження окремого інтегрованого підходу до управління серійними транскордонними об’єктами Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО для врахування органами охорони культурної спадщини запропонованого способу утримання великої кількості пам’яток з метою їх збереження. В статті проаналізовано шлях до внесення об’єктів в Список та хід виконання основних управлінські завдань – досліджень та робіт на пам’ятках, їх збереження та використання в релігійних та культурних цілях.