Кроспарадигмальні контексти науки про міжнародні відносини: інструменталізація теорії «демократичного миру» для потреб політичного реалізму

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31861/mhpi2022.46.101-108

Ключові слова:

теорія міжнародних відносин, парадигма, реалізм, ідеалізм, поняття, влада, демократичний мир, теорія стримування

Анотація

У науці про міжнародні відносини все частіше здійснюються спроби теоретико-методологічної конвергенції утверджених напрямів досліджень з метою досягти оригінального поєднання й конструктивної «взаємодії» умовно відособлених парадигм. Метою статті є продемонструвати можливості операціоналізації окремих понять та теорій науки про міжнародні відносини у її кроспарадигмальному контексті шляхом врахування перформативних ефектів влади, які вони створюють. Незважаючи на існування певного «ядра» понять, яке не підлягає зміні через взаємозв’язок з певними об’єктивними обставинами, його соціоконтекстуальні й дискурсивні надбудови слугують різним перформативним цілям. Останні можуть бути як цілком очевидними, так і латентними, однак в обох випадках їхнє досягнення є функцією влади. У статті цей аспект розглянутий на прикладі двох теорій: теорії демократичного миру та теорії стримування, які зараховують до конкурентних парадигм – ідеалізму та реалізму відповідно. Доведено, що у кроспарадигмальних контекстах можуть функціонувати не лише окремі поняття, як «демократичний мир» чи «стримування», а й успішно інструменталізуватися теоретичні побудови, тісно пов’язані з цими поняттями.

Біографії авторів

Ростислав Романюк, Львівський національний університет імені Івана Франка

Кандидат політичних наук, доцент факультету міжнародних відносин

Наталія Романюк, Львівський національний університет імені Івана Франка

Кандидат політичних наук, доцент факультету міжнародних відносин

Посилання

Concepts in World Politics (2016), Berenskoetter F. (ed), First Ed., SAGE Publications Ltd, London.

International Relations Theories: Discipline and Diversity (2007), Dunne, T., Kurki, M., Smith, S. (eds), Oxford: Oxford University Press.

International relations theory for the twenty-first century: an introduction (2007), Griffiths M. (Ed.), London & New York: Routledge.

Linklater, A. and Suganami, A. (2006). The English School of International Relations: A Contemporary Reassessment, Cambridge Studies in International Relations (No. 102), Cambridge: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511491528

MacMillan J. (1998), On Liberal Peace: Democracy, War and the International Order, London: Tauris. DOI: https://doi.org/10.5040/9780755623143

Morgan P. M. (2003), Deterrence Now, Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511491573

Rummel R. J. (1997), Power Kills: Democracy as a Method of Nonviolence, New Brunswick: Transaction Publishers.

Theories of international relations (2005), Burchill S., et al., 3rd ed., Palgrave Macmillan.

Weber C. (2010), International relations theory: a critical introduction, 3rd ed., London & New York: Routledge.

Wendt A. (1999), Social Theory of International Politics, Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511612183

##submission.downloads##

Опубліковано

22-12-2022

Як цитувати

Романюк, Р., & Романюк, Н. (2022). Кроспарадигмальні контексти науки про міжнародні відносини: інструменталізація теорії «демократичного миру» для потреб політичного реалізму . Історико-політичні проблеми сучасного світу, (46), 101–108. https://doi.org/10.31861/mhpi2022.46.101-108