Спільна міграційна політика ЄС (2020-2022 рр.): основні напрямки реалізації та удосконалення

Анотація

Проаналізовано ключові фактори міграційної політики ЄС у 2020-2022 роках, коли ЄС зіштовхнувся із такими викликами, як пандемія коронавірусної інфекції, конфлікти на Близькому Сході й у Африці, які продовжуються, а також початок повномасштабної стадії російсько-української війни. Стверджується, що міграційна політика ЄС є унікальним прикладом для розуміння складного взаємозв’язку між національним суверенітетом, правами людини і міжнародною співпрацею, а дослідження міграційної політики ЄС відіграє ключове значення для розробки ефективної стратегії, направленої на задоволення потреб мігрантів та реалізації національних інтересів тих держав, що їх приймають. Охарактеризовано вектори реалізації та покращення спільної міграційної політики ЄС із врахуванням вказаних викликів, якими є: підвищення ефективності системи надання притулку, посилення співпраці із третіми країнами, захист прав біженців та мігрантів, зміцнення зовнішніх кордонів та покращення інтеграції біженців та мігрантів. Вказано на ймовірні сценарії розвитку міграційної політики ЄС: один з них полягає у тому, що ЄС рухатиметься далі до запровадження нового Пакту про міграцію і притулок; другий сценарій передбачає продовження поточного статус-кво із наступними змінами й адаптацією до існуючих політичних рамок; у рамках третього сценарію передбачається, що ЄС зіштовхнеться із проблемами в управлінні міграцією, що може спричинити кризу в міграційній системі ЄС. Наголошено, що перспективи розвитку міграційної політики ЄС є невизначеними, оскільки залежать від розвитку геополітичних подій на континенті, зокрема російсько-української війни. Проте, зроблено припущення, що, із використанням більш скоординованого та проактивного підходу, ЄС має достатньо ресурсів для розробки більш ефективної стратегії управління міграцією, а також подолання першопричин неврегульованої міграції.