Культурна парадипломатія як складник «м’якої сили» субнаціональних акторів
DOI:
https://doi.org/10.31861/mhpi2019.39.41-49Ключові слова:
парадипломатія, регіон, культурна дипломатія, «м’яка сила», субнаціональний актор, туризм, культурна парадипломатіяАнотація
У статті досліджується культурна парадипломатія, що є одним з ключових інструментів поглиблення взаємодії регіонів, як складник «м’якої сили» субнаціональних акторів. Культурна парадипломатії реалізується в інструментальному і символічному аспектах. Головною метою застосування означених аспектів є досягнення нової якості взаємодії через мотивацію акторів до економічної співпраці, підтримку етнічних діаспор за кордоном і тим самим, досягнення стабільності міжнародних відносин на перспективу. Обґрунтовано, що одну з найважливіших ролей у реалізації сучасної політики і створення позитивного іміджу за кордоном відіграє культура. Культурна складова субнаціональних регіонів не займає перше місце в ряді їх пріоритетів в міжнародних відносинах, однак, не дивлячись на це, налагодження культурних зв'язків є для них надзвичайно важливим. Встановлено, що культура як стратегічний ресурс володіє величезним потенціалом щодо довгострокового зміцнення своїх міжнародних позицій без застосування насильницьких методів або неконвенціональних способів тиску на суспільні відносини. У статті доведено, що фактор культури як складової «м'якої сили» в світовій політиці останнім часом набуває нового значення, зростає його вплив на загальносвітові соціально-економічні процеси і міждержавні відносини. Визначено, що в цілому регіони, які реалізують парадипломатію, мають базовий набір мотивів для цієї діяльності, що знаходяться в політичній, економічній і культурній площинах.
Ключові слова: парадипломатія, регіон, культурна дипломатія, «м’яка сила», субнаціональний актор, туризм, культурна парадипломатія.
Посилання
Tsivatyy, V. (2016). Novatsiyni tendentsiyi suchasnoyi dyplomatiyi: kon-tsept paradyplomatiyi yak instytutsiynyy napryam realizatsiyi transkordonnoho ta polityko-dyplomatychnoho spivrobitnytstva Ukrayiny, Zovnishni spravy, № 7, ss. 36-39.
Castells, M. (1996). The rise of the network society, Sussex: Blackwell Publishing Ltd, 398 p.
Cohn,T., Merrill, D. eld., Smith, P. (1989). North American Cities in an Interdependent World: Vancouver and Seattle as International Cities, The New International Cities Era. Provo, pp. 73-118.
Criekemans, D. (2010). Regional Sub-State Diplomacy from a Comparative Perspective: Quebec, Scotland, Bavaria, Catalonia, Wallonia, Flanders, The Hague Journal of Diplomacy, Vol.5, No.1–2, pp. 37-64.
Duran, M. (2015). Mediterranean Paradiplomacies: The Dynamics of Diplomatic Reterritorialization, Leiden: Brill Nijhoff, pp. 14-43.
Duran, M. (2013). An archaeology of Mediterranean diplomacy: the evidence of paradiplomacy, International Journal of Euro-Mediterranean Studies, Vol. 5, pp. 147–158.
Fry, E. (2005). The Urban Response to Internationalization, London: Edward Elgar, 183 p.
Joenniemi, P. (2014). Paradiplomacy as a capacity-building strategy: the case of northwestern subnational actors, Problems of Post-Communism, Vol. 61, No. 6, pp. 18-33.
Kuznetsov, A. (2015). Theory and Practice of Paradiplomacy: Subnational Governments in International Affairs, London: Routledge, 184 p.
Lecours, A. (2018). Paradiplomacy and Stateless Nations: a Reference to the Basque Country, rezhym dostupu: http://digital.csic.es/bitstream/10261/1472/1/dt-0106.pdf (data zvernennya: 29.08. 2018).
Lecours, A. (2002). Paradiplomacy: Reflections on the Foreign Policy and International Relations of Regions, International Negotiation, Vol. 7, pp. 91-114.
Lecours, A. (2018). Political Issues of Paradiplomacy: Lessons from the Developed World, rezhym dostupu: https://www.clingendael.org/sites/default/files/pdfs/20081217_cdsp_diplomacy_ paper_paradiplomacy.pdf. (data zvernennya: 29.08.2018).
Michelmann, H. (1990). Federalism and International Relations: the role of subnational units, New York: Oxford University Press, 343 p.
