Ретроспективний аналіз інформаційної демократії в політичному та інформаційному просторі України (1991-2018 рр.)
DOI:
https://doi.org/10.31861/mhpi2019.40.196-206Анотація
Дану статтю підготовлено відповідно до завдань спільних українсько-польських науково-дослідних проєктів для реалізації у 2018–2019 рр. «Інформаційна війна як новий вимір геополітичної ривалізації» (номер держреєстрації 0118U006165) спільно з відділом політології Інституту наук про безпеку Краківського педагогічного університету ім. Національної освітньої комісії. У статті виділено етапи розвитку в Україні інформаційної демократії: 1991-1997 р. – зародження інформаційної демократії, 1998-2004 рр. інформатизація різних сфер життєдіяльної суспільства та владних інститутів, початок е-демократії, 2005-2009 рр. – закладено фундамент для розвитку цифрової, мережевої та теледемократії, 2010-2013 рр. – виникають технократична та процесуальна модель, з 2014 – виникла зовнішня загроза військової та посилена інформаційна інтервенція. Для вирішення поставлених завдань використано комплексний підхід, який допоміг виявити тенденції та закономірності розвитку інформаційної демократії в умовах соціально-економічної та політичної нестабільності. Доведено, що Україна має власну історію розвитку базових засад інформаційної демократії, в країні сформовано основні правові засади побудови інформаційної демократії шляхом прийняття ряду нормативно-правових актів, які, зокрема, регулюють суспільні відносини у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства, створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на такі ресурси, гарантій та механізму доступу до публічної інформації, розвитку е-урядування та відкритого уряду, е-документообігу, інформаційної безпеки тощо. Разом із тим ступінь розбудови і-демократії в Україні порівняно зі світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України.
Ключові слова: інформація, етапи, демократія, і-демократія, ІКТ, Україна, моделі, розвиток, політика, економіка.
Посилання
2. Bebyk V. (2009). Hlobalnyi politychnyi menedzhment: poniattia, typo-lohiia, metodolohiia. Politychnyi menedzhment, 2, s. 27-34.
3. Bebyk V. M. (2005). Informatsiino-komunikatsiinyi menedzhment u hlobalnomu suspilstvi: psykholohiia, tekhnolohii, tekhnika nablik ry-leishnz. Kyiv: MAUP, 440 s.
4. Bebyk V. M. (2011). Sotsialno-komunikatsiina prakseolohiia: poniattia i metody. Informatsiia i pravo, 2, s. 53-60.
5. Bebyk V. M., Miakushko N. S. (2018). Sotsialno–politychni aspekty formuvannia informatsiinoho suspilstva Ukrainy. Hileia: naukovyi visnyk, 130, s. 411-413.
6. Bunetskyi L. L. (2010). Instytutsiini innovatsii periodu demokratych-noho tranzytu Ukrainy, URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vknu/FP/2010_97/p_042_047.pdf.
7. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. Ofitsiinyi veb-sait, URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
8. Dutsyk D. (2005). Politychna zhurnalistyka. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akad.», 138 s.
9. Elektronna demokratiia: spodivannia ta problemy (2009) / Dzh. Keddi, K. Verhez ta in. Kyiv: Tsentr adaptatsii derzhavnoi sluzhby do standar-tiv Yevropeiskoho Soiuzu, 164 s.
10. Istoriia politychnoi dumky (2014) / za zah. red. N. M. Khomy. Lviv: PP «Novyi Svit-2000», 766 s.
11. Klymenko I. V., Lynov K. O. (2006). Tekhnolohii elektronnoho uria-duvannia. Kyiv: Vyd-vo DUS, 225 s.
12. Mytko A. M. (2011). Perspektyvy funktsionuvannia elektronnoho. Nauka y obrazovanye XXI veka : v 2-kh tomakh. T. 1. Riazan, STY, s. 187-194.
13. Mytko A. M. (2012). Transformatsiia informatsiinoho prostoru Volyni. Volyn v umovakh demokratychnoi transformatsii (kinets KhKh st. – pochatok KhKhI st.). Lutsk: Skhidnoievrop. nats. un-t im. Lesi Ukra-yinky, s. 296-317.
14. Mytko A. M. (2013). Rozvytok informatsiinoi demokratii v Ukraini. Derzhava i hromadianske suspilstvo v Ukraini: poshuk kontseptsii spiv-pratsi: analit. dopovid. Kyiv: IPiEND im. I.F.Kurasa HAH Ukrainy, s. 212-243.
15. Mytko A.M. (2018). Zastosuvannia informatsiino-komunikatsiinykh tekhnolohii u pidhotovtsi kadriv dlia informatsiino-analitychnoi ta po-litychnoi sfer. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia, 65(3), s. 291-303.
16. Moskalenko A. Z., Kachkan V. A. (1990). S chem idem k liudiam (razmyshlenyia o sovremennoi publytsystike). Kiev: Lybid, 160 s.
17. Pocheptsov H. (2012). Vid FACEBOOKu i HLAMURU do WIKILEAKS: mediakomunikatsii, 464 s.
18. Pocheptsov H. (2016). Suchasni informatsiini viiny. Suchasni infor-matsiini viiny, 498 s.
19. Pro skhvalennia Stratehii rozvytku informatsiinoho suspilstva v Ukraini (2013): rozporiadzhennia vid 15 travnia № 386-r, Ofitsiinyi veb-portal Verkhovnoi Rady Ukrainy. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80.
20. Rzhevska N. (2010). Vplyv informatsiinoho suspilstva na formu-vannia katehorialnoho aparatu politychnoi nauky: informatsiina de-mokratiia yak politychna katehoriia. Visnyk Lviv. un-tu. Filosofsko-politolohichni studii, 1, s. 229-236
21. Rokar M. (1990). Trudytsia s dushoi. Moskva: Mezhdunar. otno-shenyia, 339 s.
22. Seilekhanov Ye. Demokratychnyi tranzyt, URL: http://www.baiterek.kz/index.php? journal=34&page=571.
23. Sosnin O. (2012). Informatsiina ta komunikatsiina kompetentnist hromadianyna v protsesakh formuvannia hromadianskoho suspilstva, Viche, 20 (329), 22-26.
24. Sosnin, O. (2012). Pro pravo hromadian na informatsiiu v suchasnomu suspilstvi. Viche, 8, 24-27.
25. Sosnin O. V. (2016). Problemy zrostaiuchoi roli informatsiino-komunikatsiinoi funk-tsii derzhavy v umovakh informatsiinoho suspilstva ta shliakhy yikh vyrishennia. Humanitarnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii. 65, 164-176.
26. Chukut S. (2003). Sutnist elektronnoho uriadu ta pryntsypy yoho orhanizatsii. Visn. UADU, 2, s. 429-433.
27. International and National Security: Politics, Information, Ecology, Economy (2018) / еd. by A. Mytko. Kyiv: MPBP “Hordon”, 320 p.
