Європейський Союз як партнер у переговорних процесах з Україною та Канадою
DOI:
https://doi.org/10.31861/mhpi2020.41.46-57Ключові слова:
переговори, організація, інтеграція, Європейський Союз, Україна, КанадаАнотація
Європейський Союз може слугувати хорошим прикладом європейського об”єднання, або ж європейським актором, котрий оптимально, за своєю природою, спрямовує переговорні процеси. Оскільки і Україна, і Канада продовжуватимуть і, ймовірно, активізуватимуть переговорні процеси з Європейським Союзом, мабуть, доречно уважніше розглянути ЄС як партнера та опонента з переговорів. Переговори з ЄС дуже складні, насамперед через складність самого ЄС. Європейський Союз, порівняно із іншими колективними міжнародними акторами, є доволі впливовою транснаціональною організацією, що має риси наднаціонального характеру. Ця сутність Європейського Союзу суттєво впливає на процес проведення переговорного процесу та прийняття рішень. Особливого значення в цьому процесі відіграє потужна та дієздатна правова система з Європейським судом, що має повноваження щодо забезпечення дотримання прав держав-членів стосовно ведення переговорів. Думки держав-членів Європейського Союзу не можна ігнорувати, оскільки вони мають свою власну думку та відіграють важливу роль. Архітектурна надбудова Європейського Союзу складається з широкого кола суб”єктів, які розглядають різноманітні кола питань та процесів, що мають наслідки для громадян спільноти, урядів країн-членів, та зрештою інших країн Європи і світу, і зокрема, таких держав як Україна та Канада. Безперечно, Європейський Союз є власним актором на міжнародній арені. Будучи складною гібридною міжнародною конструкцією – ані будучи державою, чи звичайною міжнародною організацією, чи повноправним наднаціональним органом – Європейський Союз є сильним та впливовим блоком з яким досить важко дискотувати. У даній статті проаналізовано характер та характеристики деяких ключових внутрішніх та зовнішніх переговорних процесів Європейського Союзу та вплив на них сильних та слабких сторін самої структури ЄС. Їх розуміння та урахування допоможе зробити переговори між Україною та Канадою більш ефективними.
Посилання
2. Berg, Casper F. van den, (2011), Transforming for Europe, The Reshaping of National Bureaucracies in a System of Multi-Level Governance, Leiden: Leiden University Press, Doctoral Dissertation.
3. Bjola, Corneliu (2013), “Understanding Enmity and Friendship in World politics: The Case for a Diplomatic Approach”, in The Hague Journal of Diplomacy, 8.1, 1-20.
4. Börzel, Tanya, (2010), “European Governance: Negotiation and Competition in the Shadow of Hierarchy”, in Journal of Common Market Studies, 48.2, 191-219.
5. Dür, Andreas; Mateo, Gemma, (2010), “Choosing a bargaining strategy in EU negotiations: power, preferences, and culture”, in Journal of European Public Policy, 17.5, 680-693.
6. Elgström, Ole; Jönssen Christer (eds.), (2005), European Union Negotiations. London: Routledge.
7. Gower, Jackie, (2006), “Towards One Europe?”, in Sakwa, Richard; Stevens, Anne, (eds.), Contemporary Europe, Houndmills: Palgrave, 54-77.
8. Gray, Julia (2009), “International Organization as a Seal of Approval: European Union Accession and Investor Risk”, in American Journal of Political Science, 53.4, 931-949.
9. Groen Lisanne; Niemann, Arne; Oberthür, Sebastian (2012), “The EU as a Global leader? The Copenhagen and Cancun UN Climate Change Negotiations”, in Journal of Contemporary European Research, 8.2., 173-191.
10. Guggenbühl, Alain, (2013), “The Culture of Negotiation in the European Union: Reviewing Trends and predicting Patterns of Multilateral Decision-Making”, in The Hague Journal of Diplomacy, 8.1, 21-47.
11. Hale, Thomas; Held, David; and Young, Kevin L., (2013), Gridlock, Why Global Cooperation is failing when it”s Most Needed, Chichester: John Wiley& Sons.
12. Hosli, Madeleine O.; Arnold, Christine, (2010), “The Importance of Actor Cleavages in negotiating the European Constitution”, in International Studies Quarterly, 54, 615-632.
13. Keukelaire, Stephan; Mac Naughtan, Jennifer, (2008), The Foreign Policy of the European Union, Houndmills: Palgrave Macmillan.
14. Kibris, Arzu; Baç-Müftüler, Meltem, (2011), “The Accession Games: A Comparison of Three Limited-Information Negotiation Designs”, in International Studies Perspectives, 12, 399-427.
15. Landau, Alice, (2004), “Negotiating the Enlargement”, in Meerts, Paul W. and Cede, Frank (eds.), Negotiating European Union, Houndmills: Palgrave/Macmillan, 199-216.
16. Lang, Winfried, (1989), “Multilateral negotiations: the role of presiding officers”, in Mautner-Markhof, Frances (ed.), Processes of International Negotiations, Boulder: Westview Press, 23-42.
17. Lodge, J.E.; Pfetsch, F.R. (1998), “Negotiating the European Union: Introduction”, in International Negotiation, 3.3, 289-293.
18. Loo, Guillaume; Van Elserwege, Peter and Petrov, Roman (2014/9), The EU-Ukrainian Association Agreement: Assessment of an Innovative Legal Instrument, EU I Working Paper LAW, European University Institute, Badia Fiesolana.
19. Martin, Fernandez, (2012), “The European Union and International negotiations on Climate Change. A Limited Role to Play”, in Journal of Contemporary European Research, 8.2, 192-209.
20. McKibben, Heather Elko, (2010), “Issue Characteristics, Issue Linkage, and States” Choice of Bargaining Strategies in the European Union”, in Journal of European Public Policy, 17.5, 694-707.
21. Meerts, Fedor; Coulaloglu, Thassos, (2012), “Between Mediation and Negotiation, HCNM Intervention in Identity Conflicts”, in Zartman, William; Anstey, Mark and Meerts, Paul W., (eds.), The Slippery Slope to Genocide, Reducing Identity Conflicts and preventing Mass Murder, Oxford: Oxford University Press, 306-327; and in Canadian Studies, Chernivtsi, pp. 51-62.
22. Meerts, Paul, (1999), “The Changing Nature of Diplomatic Negotiation”, in Melissen, J. (ed.), Innovation in Diplomatic Practice, London: Macmillan Press, 79-93.
23. Phinnemore, David, (2010), “European Union Enlargement: To 27 … and Beyond”, in The European Union, Encyclopaedia and Directory 2011, London and New York: Routledge, 254-258
24. Rice, Thomas; Kleine, Mareike, (2010), “Deliberation in Negotiation”, in Journal of European Public Policy, 17.5, 708-726.
25. Schaik Louise van (2013), EU Effectiveness and Unity in Multilateral Negotiations, More than the Sum of its Parts?, Houndmills: Palgrave Macmillan.
26. Sjöstedt, Gunnar, (2003), Professional Cultures in International Negotiation: Bridge or Rift?, Lanham: Lexington Books.
27. Smith, Karen, (2003), European Foreign Policy in a Changing World, Cambridge, Oxford, Malden: Polity Press & Blackwell Publishing.
28. Smith, Karen, (2010), “The External Relations of the European Union”, in The European Union, Encyclopaedia and Directory 2011, London and New York: Routledge, 235-245.
29. Staden, Fred Van, (2013), “De EU internationale speler met gebreken”, in Schout, A. en Rood, J. (eds.), Nederland als Europese Lidstaat: eindelijk normaal?, Den Haag: Boom Lemma.
30. Vickers, Brendan (2011), “Between a Rock and a Hard Place: Small States in the EU-SADC EPA Negotiations”, in The Round Table, Vol. 100, #413, 183-197.
31. Warntjes, Andreas (2010), “Between bargaining and deliberation: decision-making in the Council of the European Union”, in Journal of European Public Policy, 17.5, 665-679.
32. Zartman, William, I., (2001), “Conclusion: Discounting the Cost”, in Zartman, William, I., I.W. (ed.), Preventive Negotiation, Avoiding Conflict Escalation, Lanham: Rowman and Littlefield Publishers.
33. Zartman, William, I., (2003), “Negotiating the Rapids: The Dynamics of Regime Formation”, in Spector Bertram I. and Zartman, William I., (eds.) Getting it Done, Post-Agreement Negotiation and International Regimes, Washington D.C.: United States Institute of Peace Press, 13-50.
34. Zwaan, Jaap de, (2013), Europa en de Burger. Hoe verder met de Europese Unie-samenwerking? Den Haag: Haagse Hogeschool.
