Роль Норвегії в розвитку відновлюваної енергетики в країнах, що розвиваються в контексті «нішевої дипломатії»
DOI:
https://doi.org/10.31861/mhpi2020.41.126-134Ключові слова:
Норвегія, нішева дипломатія, інвестиції, зовнішня політика, національна ідентичність, мала країна, відновлювальні джерела енергії, міжнародна допомогаАнотація
Забезпечення загального доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії проголошено однією з сімнадцяти цілей сталого розвитку 2016-2030. У статті в контексті концепції «нішевої дипломатії» досліджено участь Норвегії в розвитку відновлюваної енергетики в країнах, що розвиваються. Окреслено підходи до визначення поняття «нішева дипломатія». У випадку Норвегії доцільно говорити про появу своєрідної ніші «good power», одним з проявів якої є її екологічно-енергетична складова, зокрема в рамках допомоги країнам, що розвиваються. Зазначено, що серед скандинавських країн Норвегія є найбільшим інвестором в розвиток відновлюваної енергії в країнах, що розвиваються, як через державні, так і через приватні компанії, що свідчить про наявність в них потужного норвезького кластеру компаній-промоутерів відновлюваної енергетики. Досліджено інституції країни та основні канали в контексті надання допомоги для розвитку відновлюваної енергії та проаналізовано їх географічну структуру. В роботі використовувались методи порівняння, систематизації і узагальнення даних. Зроблено висновок, що підтримка сфери відновлюваної енергетики стала одним з елементів позиціонування Норвегії як «доброї сили», що сприятиме посиленню міжнародно-політичної вагомості країни.
Посилання
2. Furu, M., & Nagothu, S. (2018). Scandinavian Investments in Renewable Energy in Developing Countries. URL: https://www.nordicenergy.org/wp-content/uploads/2018/12/ZERO-Norfund-Solklyngen_Report.pdf.
3. Hagen, M. (2019). Opening speech at "Africa in 2019: what to expect?". URL: https://www.regjeringen.no/en/aktuelt/apningsinnlegg-pa-seminaret-africa-in-2019-what-to-expect/id2626759/.
4. Henrikson, A. K. (2005). Niche Diplomacy in the World Public Arena: the Global ‘Corners’ of Canada and Norway. The New Public Diplomacy, 67–87. doi: 10.1057/9780230554931_4.
5. IEA. (2017). Energy policy of IEA countries. Norway 2017 Review URL:https://www.regjeringen.no/contentassets/21e80b8392494672897854413675021e/iea-rapport-idr_2017_norway_web-final.pdf.
6. Ingebritsen C. (2012). Ecological Institutionalism: Scandinavia and the Greening of Global Capitalism. Scandinavian Studies, URL: https://www.jstor.org/stable/23343478?seq=1#metadata_info_tab_contents.
7. Grebeblog. (2017). Norwegian Energy Partners. URL: https://greberenewableenergyblog.wordpress.com/2017/11/13/norwegian-energy-partners/.
8. NORFUND. (2018). Norfund Report on Operations 2018. URL: https://issuu.com/norfund/docs/virksomhetsrapporten_final_2018.
9. IFU. (2018). Investeringsfonden for udviklingslande. URL: https://www.ifu.dk/wp-content/uploads/IFU-Operating-Report-2018.pdf.
10. Spratt, S. (2018). DFIS and development impact: an evaluation of Swedfund. URL: https://eba.se/wp-content/uploads/2018/05/2018-01-Swedfund-webb.pdf.
