Апорії Зенона як спосіб пояснення парадоксів міжетнічної взаємодії: приклад Галичини

Анотація

З огляду на пошуки адекватної методології сучасної гуманітаристика, зокрема й ретроспективної політології, у статті розглядається можливість використання апорій Зенона Елейського. Використання їх як певної моделі – на підставі систематизації як нерегулярних і самоподібних структур – може бути цілком виправданими для ефективного опису унікальних образів, понять і подій у західноукраїнському хронотопі. Специфіку українсько-польської співпраці кінця ХІХ – початку ХХ ст. («Нова ера» 1890–1894 рр., «Галицький компроміс» 1914 р.); українсько-єврейської співпраці 1873, 1907 і 1911 рр.; українсько-німецької співпраці 1848–1849 і 1918–1923 рр., запропоновано розглянути як різновид фракталів у межах парадоксів – апорій Зенона. Запропоновано розглядати у межах апорій Зенона інституціоналізацію фігурантів міжетнічної взаємодії на Галичині – з числа етнічних політичних акторів із множинною ідентичністю (подвійною, а інколи й потрійною), «людей парадоксу» (Андрей Шептицький, Яків Оренштайн, Ганс Кох). Обґрунтовано тезу, що апорія «Ахіллес і черепаха» (парадокс українсько-польських взаємин) засвідчує таку специфіку: вони стартують одночасно, але точка, звідки починає рух черепаха (українці), знаходиться трохи попереду місця старту Ахіллеса (поляки). Запропоновано гіпотезу, що інша апорія Зенона – «Дихотомія» – доповнює апорію про Ахіллеса і черепаху: йдеться про період, коли дві етнонації-конкурентки на Галичині (українська і польська), що були позбавлені політичної суб’єктності, не можуть досягнути бажаного компромісу (рівності) в межах території спільного проживання. Діалектика українсько-єврейської співпраці загалом свідчить, що вона має ознаки Зенонової апорії «Стріла»: рух (якісні зміни міжетнічної взаємодії) між основними фігурантами (зокрема, українцями і поляками) неможливий, за присутності «стороннього» (поляків), а тому при його представлення у вигляді суми неділимих місць (депутатських мандатів). Українсько-єврейська модель, упродовж досліджуваної епохи, показує свою відповідність цій апорії Зенона: рух не може утворитися з суми станів спокою (етнічної самоізоляції). Показано, що українсько-німецьке співробітництво у 1848–1849, 1918–1923 рр. і його перебіг лише у загальних рисах відповідає апорії Зенона «Стадіон». Її приклад – класичні перегони колісниць: такими можуть бути нарізно і українці, і німці (інколи австрійці). Оскільки німці (австрійці, німці) (у досліджуваному хронотопі) – державна, а українці – бездержавна нація, відтак їхні кінцеві цілі відрізнялися – були на протилежних кінцях націотворчих перегонів.