Функціонування інституту політичних партій в умовах цифрових трансформацій політичного поля: тенденції, проблеми та перспективи
DOI:
https://doi.org/10.31861/mhpi2025.51.210-221Ключові слова:
політичний інститут, політичні партії, політичний процес, цифрові трансформації, цифрова демократія, політична комунікація, цировий контент, штучний інтелектАнотація
В статті здійснено дослідження основних тенденцій, проблем та перспектив функціонування політичних інститутів в умовах цифрових трансформацій політичного поля на прикладі інституту політичних партій. Дослідження впливу цифрових трансформацій на організацію діяльності інституту політичних партій довело, що відбулися зміни в організації внутрішньопартійної демократії, переосмисленні формату партійного лідерства, партійного членства та форм взаємодії між лідерами і членами політичних партій. Цифрові засоби партійної діяльності децентралізували процес прийняття рішень на рівні партійної організації: якщо імпульсу до цифрових змін партійної організації мав зовнішню природу та спрямовувався на стрімке й ривке розгортання, то адаптація до децентралізації процесу ухвалення рішень на рівні партії набувала агресивних та травматичних форм. Здійснений аналіз взаємозв’язку між виборчими стратегіями політичних партій та рівнем інтеграції цифрових інструментів в їх діяльність дозволив дійти висновку про те, що активне розгортання цифрових трансформацій політичного поля не призвело до витіснення традиційних каналів комунікації, на які покладаються політичні партії в своїй діяльності. відбулося формування гібридної моделі партійних комунікацій на основі поєднання цифрових та традиційних каналів, адаптація якої до умов конкретної політичної системи залежить від низки контекстуальних факторів, таких як структура політичної системи, тип політичної культури, норми партійного, виборчого та цифрового законодавства, система ЗМК, характеристики електоральної моделі політичної участі. Вивчення характеру змін в організації партійних комунікацій засобами цифрових комунікаційних інструментів вказує на те, що вони визначаються достатньо повільним процесом впровадження цифрових трансформацій, що пов’язано з безпековими ризиками, етикою комунікації між членами партії, легітимністю цифрових каналів комунікації та звуженим розумінням прозорості внутрішньопартійних комунікацій.
Посилання
Batkivshchyna (2025). Yak vstupyty?, available at: https://ba.org.ua/yak-vstupiti/ (accessed 25 February 2025).
Bennett, W. L., Livingston, S. (еds.). (2020). The disinformation age: Politics, technology, and disruptive communication in the United States. Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/9781108914628
Borucki, I., Michels, D., Marschall, S. (2020). Die digitalisierte Demokratie. Ein ÜberblickThe digitalized democracy. An overview. Zeitschrift für Politikwissenschaft. Vol. 30(3). https://doi.org/10.1007/s41358-020-00224-5. DOI: https://doi.org/10.1007/s41358-020-00224-5
Borz, G., Janda, K. (2018). Contemporary trends in party organization: Revisiting intra-party de-mocracy. Party Politics, Vol. 26(1), p. 3–8. DOI: https://doi.org/10.1177/1354068818754605
Bossetta, M., Schmøkel, R. (2023). Cross-platform emotions and audience engagement in social media political campaigning: Comparing candidates’ Facebook and Instagram images in the 2020 US election. Political Communication, Vol. 40(1), p. 48–68. DOI: https://doi.org/10.1080/10584609.2022.2128949
Bua, A., Bussu, S. (2021). Between governance‐driven democratisation and democracy‐driven governance: Explaining changes in participatory governance in the case of Barcelona. European Journal of Political Research, Vol. 60(3), р. 716–737. DOI: https://doi.org/10.1111/1475-6765.12421
Caplan, R. (2019). Content or context moderation? Artisanal, community-reliant, and industrial approaches [Report]. Data & Society, available at: https://datasociety.net/library/content-or-context-moderation/ (accessed 25 February 2025).
Coleman, S. (2017). Can the internet strengthen democracy? Polity Press.
Dahlgren, P. (2005). The Internet, Public Spheres, and Political Communication: Dispersion and Deliberation. Political Communication, Vol. 22(2), р. 147–162. DOI: https://doi.org/10.1080/10584600590933160
De Blasio, E., Viviani, L. (2020). Platform Party between Digital Activism and Hyper-Leadership: The Reshaping of the Public Sphere. Media and Communication, Vol. 8(4), р. 16–27. DOI: https://doi.org/10.17645/mac.v8i4.3230
Demicom (2010). Election campaign party interviews 2010. Demicom, Mid Sweden University.
Demicom (2022). Election campaign party interviews 2022. Demicom, Mid Sweden University.
Deseriis, M. (2019). Digital movement parties: A comparative analysis of the technopolitical cul-tures and the participation platforms of the Movimento 5 Stelle and the Piratenpartei. Infor-mation, Communication & Society, Vol. 23(12), р. 1770–1786. DOI: https://doi.org/10.1080/1369118X.2019.1631375
Deseriis, M. (2020). Two Variants of the Digital Party: The Platform Party and the Networked Par-ty (1.0) [Data set]. University of Salento.
Dwoskin, E., Tiku, N. (2020). Facebook sent home thousands of human moderators due to the coronavirus. Now the algorithms are in charge. The Washington Post. March 24, available at: https://www.washingtonpost.com/technology/2020/03/23/facebook-moderators-coronavirus/ (ac-cessed 25 February 2025).
Floridia, A., Vignati, R. (2014). Deliberativa, diretta o partecipativa?: Le sfide del Movimento 5 stelle alla democrazia rappresentativa. Quaderni di Sociologia, Vol. 65, р. 51–74. DOI: https://doi.org/10.4000/qds.369
Gerbaudo, P. (2019) Are digital parties more democratic than traditional parties? Evaluating Po-demos and Movimento 5 Stelle’s online decision-making platforms. Party Politics, Vol. 27(4), p. 730–742. DOI: https://doi.org/10.1177/1354068819884878
Gerbaudo, P. (2019). The digital party: Political organisation and online democracy. Pluto Press, London. DOI: https://doi.org/10.2307/j.ctv86dg2g
Gerbaudo, P. (2019). The Platform Party: The Transformation of Political Organisation in the Era of Big Data. In: Chandler D., Fuchs C. (еds.). Digital Objects, Digital Subjects: Interdisciplinary Perspectives on Capitalism, Labour and Politics in the Age of Big Data University of Westminster Press, p. 187–198. DOI: https://doi.org/10.16997/book29.p
Gibson, R. K., Greffet, F., Cantijoch, M. (2017). Friend or Foe?: Digital Technologies and the Changing Nature of Party Membership. Political Communication, Vol. 34(1), p. 89–111. DOI: https://doi.org/10.1080/10584609.2016.1221011
Gorwa, R. (2019). The platform governance triangle: Conceptualising the informal regulation of online content. Internet Policy Review, Vol. 8(2), p. 1–22. DOI: https://doi.org/10.14763/2019.2.1407
Gorwa, R., Binns, R., Katzenbach, C. (2020). Algorithmic content moderation: Technical and po-litical challenges in the automation of platform governance. Big Data & Society, Vol. 7(1). https://doi.org/10.1177/2053951719897945. DOI: https://doi.org/10.1177/2053951719897945
Grusell, M., Nord, L. (2020). Setting the trend or changing the game? Professionalization and digitalization of election campaigns in Sweden. Journal of Political Marketing, Vol. 19(3), p. 258–278. DOI: https://doi.org/10.1080/15377857.2016.1228555
Howard, P. N. (2020). Lie machines: How to save Democracy from troll armies, deceitful robots, junk news operations, and political operatives. Yale University Press. DOI: https://doi.org/10.12987/9780300252415
Hubig, C. (2015). Grundlinien einer dialektischen Philosophie der Technik. Band 1: Technikphilosophie als Reflexion der Medialität, available at: https://www.transcript-verlag.de/978-3-89942-431-7/die-kunst-des-moeglichen-i/ (accessed 25 February 2025).
Johnson, S. (2018). Why Cloudflare let an extremist stronghold burn. Wired, January 16, available at: https://www.wired.com/story/free-speech-issue-cloudflare/ (accessed 25 February 2025).
Kefford, G., Dommett, K., Baldwin-Philippi, J., Bannerman, S., Dobber, T., Kruschinski, S., Kruikemeier, S., & Rzepecki, E. (2022). Data-driven campaigning and democratic disruption: Ev-idence from six advanced democracies. Party Politics, Vol.29(3), p. 448–462. DOI: https://doi.org/10.1177/13540688221084039
Klinger, U. (2020). Algorithmen, Bots und Trolle: Vom Ende der demokratischen Öffentlichkeit, wie wir sie kennen. In: Kost A., Massing P., Reiser M. (Eds.). Handbuch Demokratie. Frankfurt am Main: Wochenschau Verlag, p. 271–280.
La France Insoumise (2025). Je Rejoins, available at: https://lafranceinsoumise.fr/ (accessed 25 February 2025).
Lupato, G. F., Meloni, M. (2021). Digital Intra-Party Democracy: An Exploratory Analysis of Po-demos and the Labour Party. Parliamentary Affairs, Vol. 76(1), р. 22–42. DOI: https://doi.org/10.1093/pa/gsab015
Margetts, H. (2006). Cyber-Parties. In: Katz R. S., Crotty W. (еds.). Handbook of party politics. London: SAGE Publications, p. 528–535. DOI: https://doi.org/10.4135/9781848608047.n46
Mosca, L. (2020). Democratic vision and online participatory spaces in the Italian Movimento 5 Stelle. Acta Politica. Acta Polit. Vol. 55, р. 1–18. DOI: https://doi.org/10.1057/s41269-018-0096-y
Neubaum, G., Krämer, N. C. (2018). What Do We Fear? Expected Sanctions for Expressing Mi-nority Opinions in Offline and Online Communication. Communication Research, Vol. 45(2), p. 139–164. DOI: https://doi.org/10.1177/0093650215623837
Panebianco, A. (1988). Political parties: Organization & power. Cambridge University Press.
Pariser, E. (2011). The filter bubble: What the Internet is hiding from you. Viking. DOI: https://doi.org/10.3139/9783446431164
Poguntke T. (1993). Alternative Politics: The German Green Party. Edinburgh UP, Edinburgh.
Rotar, N. (2007). Politychna uchast hromadian Ukrainy u systemnykh transformatsiiakh perekhid-noho periodu. Ruta, Chernivtsi.
Russmann, U. (2022). Social media as strategic campaign tool: Austrian political parties use of social media over time. In: Taras D., Davis R. (eds.). Electoral campaigns, media, and the new world of digital politics. University of Michigan Press, p. 263–282.
Scarrow, S. E. (2018). Multi-Speed Parties and Representation: The Evolution of Party Affiliation in Germany. German Politics, Vol. 28(2), р. 162–182. DOI: https://doi.org/10.1080/09644008.2018.1496239
Scarrow, S. E., Achury, S., Kosiara-Pedersen, K., van Haute, E. (2016). Party Members’ Prefer-ences and the Changing Nature of Party Representation: Does Representation Change when Par-ties become Mini-Republics? Paper Prepared for 2016 Midwest Political Science Association An-nual Meetings, April 6-9. Chicago, available at: https://surl.li/jfmuva (accessed 25 February 2025).
Schmidthuber, L., Hilgers, D., Rapp, M. (2019). Political innovation, digitalization and public participation in party politics. Policy & Politics, Vol. 47(3), p. 391–413. DOI: https://doi.org/10.1332/030557319X15579230420054
Sinnreich, A. (2018). Four crises in algorithmic governance. Annual Review of Law and Eth-ics, Vol. 26, p. 190–199.
Sunstein, C. R. (2017). #Republic: Divided democracy in the age of social media. Princeton Uni-versity Press. DOI: https://doi.org/10.1515/9781400884711
Urbinati, N. (2019). Me the people: How populism transforms democracy. Harvard University Press. DOI: https://doi.org/10.4159/9780674243576
Wolkenstein, F. (2018). Intra-party democracy beyond aggregation. Party Politics, Vol. 24(4), р. 323–334. DOI: https://doi.org/10.1177/1354068816655563
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
