Неоінституціоналізм в системі теоретико-методологічних засад політичної науки

Наталія Ротар

doi:10.31861/mhpi2019.39.136-146

Автор(и)

Наталія Ротар Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича https://orcid.org/0000-0002-6430-3460

DOI:

https://doi.org/10.31861/mhpi2019.39.136-146

Ключові слова:

політична наука, методологія політичної науки, теорія політичної науки, неоінституціоналізм

Анотація

У статті здійснено аналіз місця та ролі неоінституціоналізму в системі теоретико-методологічних засад політичної науки. Доведено, що обмеження будь-якої науки методологією(ями) призводить до того, що значна кількість проблем, дослідження яких не вкладається в жорсткі рамки наукового методу, не привертають уваги дослідників. У висновках наголошується, що в політичній науці не існує і ніколи не існувало певної універсальної методології, загальні принципи якої б однаково розумілись та застосовувалися усіма дослідниками, що вивчають політику та яка б гарантовано приводила до отримання необхідного, об’єктивного та універсального для сфери політики знання. Ті методологічні підходи, які використовуються в політичній науці, починаючи з ХІХ ст., корелюють насамперед з предметом та цілями пізнання політики, останні динамічно змінюються і змінюватимуться, залежно від змін політичної реальності. Тож сформований на сьогодні комплекс методологічних підходів не є вичерпним, а методологія неоінституціоналізмк не може бути означена як універсальна. Більшість методологічних підходів, що застосовуються сьогодні в політичній науці є запозиченими з інших наук, за винятком методології неоінституціоналізму, базові принципи якої були не адаптовані, а сформовані як сукупність методів та теорій для вивчення саме політичного. Методологічні основи політичної науки вказують на її залежність, як і будь-якої іншої науки, від філософських моделей пізнання, характерних для того чи іншого історичного часу. Визначально на розвиток методології політичної науки впливали не тільки предмет та цілі дослідження, але й перспективи практичного використання результатів, що отримуються за допомогою тих чи інших методологій та їх соціокультурного призначення.

Біографія автора

Наталія Ротар, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Доктор політичних наук, професор кафедри політології та державного управління

Посилання

Veyngast. B. (1999). Politicheskiye instituty s pozitsiy kontseptsii ratsionalnogo vybora. V: Politicheskaya nauka: novyye napravleniya / Per. s angl. M. M. Gurvitsa. A. L. Demchuka. T. V. Yakushevoy. M.. Veche. s. 181-204.

Dzhekson. Dzh. I. (1999) Politicheskaya metodologiya: obshchiye problemy. V: Politicheskaya nauka: novyye napravleniya / Per. s angl. M. M. Gurvitsa. A. L. Demchuka. T. V. Yakushevoy. M. Veche. s. 699-766.

Karmazіna. M. (2010). Polіtichna nauka: predmet. struktura. metodologіya. Polіtichniy menedzhment. № 1. s. 19-34.

Krauz-Mozer. B. (2008). Teorii politiki. Metodologicheskiye printsipy / Per s polsk. Kh.. Izd-vo Gumanitarnyy Tsentr. 256 s.

Merkel. V., Kruasan. N. (2002). Formalnyye i neformalnyye instituty v defektnykh demokratiyakh. Polis. № 1. s. 6-17; № 2. s. 20-30.

Nort. D. (1997). Instituty. institutsionalnyye izmeneniya i funktsionirovaniye ekonomiki / Per. s angl. A. N. Nesterenko; predisl. i nauch. red. B. Z. Milnera. M., Fond ekonomicheskoy knigi «Nachala». 180 s.

Nort. D. K.(1993). Instituty i ekonomicheskiy rost: istorichesoke vvedeniye. THESIS. Vyp. 2. s. 69-91.

Patrushev. S. V. (2009). Institutsionalnaya politologiya: Chetvert veka spustya. Politicheskaya nauka. № 3: Sovremennyye institutsionalnyye issledovaniya: sostoyaniye. problemy. perspektivy. s. 5-19.

Piters. B. G. (1999). Politicheskiye instituty: vchera i segodnya. V: Politicheskaya nauka: novyye napravleniya / Per. s angl. M. M. Gurvitsa. A. L. Demchuka. T. V. Yakushevoy. M.. Veche. s. 218-234.

Rotstayn. B. (1999). Politicheskiye instituty: obshchiye problemy. V: Politicheskaya nauka: Novyye napravleniya. M.. s. 149-179.

Teoriya i metody v sovremennoy politycheskoy nauke: Pervaya popytka teoretichekogo sinteza (2009) / Pod red. S. U. Larsena. Per s angl. E. A. Zhukovoy. M. ROSSPEN. s. 11. 751 s.

Chilkot. R. Kh. (2001). Teorii sravnitelnoy politologii. V poiskakh paradigmy / Per. s angl. M.. INFRA-M. «Ves mir». 560 s.

Almond, G. (1998). The return to the state, American Political Science Rewiew, Vol. 82, р. 853-874. DOI: https://doi.org/10.2307/1962495

Barry, D. (1999). The study of politics as a vocation, The British study of politics in the twentieth century / Ed. By Hayward J., Barry В., Brown A., 1999, р. 425-467.

Hall, P. A., Taylor, R. C. R. (1995). Political Science and the Three New Institutionalisms, Political Studies, Vol. 55, № 1, р. 936-957. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467-9248.1996.tb00343.x

Immergut, E. (1998). The Theoretical Core of the New institutionalism, Politics and Society, № 1, р. 5-34. DOI: https://doi.org/10.1177/0032329298026001002

Knight, J. (1992). Institutions and Social Conflict, Cambridge, Cambridge university press, 252 р. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511528170

March, J. G., Olsen, J. P. (1984). The New Institutionalism: Organizational Factors in Political Life, American Political Science Review, Vol. 78, № 37, р. 734-749. DOI: https://doi.org/10.2307/1961840

March, J. G., Olsen, J. P. (1989). Rediscovering institutions, New York, Free Press, 227 p.

March, J. G., Olsen, J. P. (2005). Elaborating the «new institutionalism», Working Paper. Centre for European Studies University of Oslo, March, № 11 URL: http://www.unesco.amu. edu.pl/pdf/olsen2.pdf (дата перегляду 03.04.2019)

Nordlinger, E. A. (1990). On the Authonomy of the Democratic State, Cambridge, 248 р.

Scott, W. R. (1995) Institutions and Organizations: Foundations for Organizational Science, Thousand Oaks, 255 p.

Skocpol, T. (1979). States and Social Revolutions: A Comparative Analysis of France, Russia and China, Cambridge, 421 р. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511815805

Skowronek, S., Orren, K. (1994). Beyond the Iconography of Order: Notes for a «New Institutionalism». In: The Dynamics of American Politics: Approaches and Interpretations, Boulder, р. 311-330.

Stepan A. (1978). State and Society: Peru in comparative perspective, Princeton: Princeton univ. press, 348 p.

Structuring politics: Historical institutionalism in comparative analysis (1992) – Cambridge; N.Y.: Cambridge university press, 272 р.

The Formation of National States in Western Europe. Tilley, Ch.(ed) (1975), Princeton, Princeton University Press, 711 p.

The New Institutionalism in Organizational Analysis (1991). / Ed. by P. Di Maggio, W.W. Powell, Chicago, London, 486 р.

The Oxford Handbook of Political Institutions (2006). / Ed. by R.A.W.Rhodes, S.A.Burder, B.A. Rockman, Oxford, р. 24.

The Oxford handbook of political institutions (2006) / Ed. By R. A. W. Rhodes, S. A. Binder, B. A. Rockman, Oxford, Oxford university press, 816 p.

The Political Power of Economic Ideas: Keynesianism Across Nations (1989), Princeton, Princeton University Press, x, 406 р.

Thelen, K. How institutions evolve: The political economy of skills in Germany, Britain, the United States and Japan, Cambridge, Cambridge university press, 2004. URL: https://archivociencias sociales.files.wordpress.com/2015/03/kathleen_thelen_how_institutions_evolve_the_polbookzz-org. pdf (дата перегляду 05.06.2019). DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511790997

Warleigh, A. (2002). Understanding European Union Institutions, London and N.Y.: Routledge, 216 р. DOI: https://doi.org/10.4324/9780203470909