Митрополит Андрей Шептицький та архієпископ Алойзій Степінац і виклики Другої світової війни: спроба компаративного погляду

Оксана Каліщук

doi:10.31861/mhpi2023.48.170-178

Автор(и)

Оксана Каліщук Волинський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0000-0003-1272-7920

DOI:

https://doi.org/10.31861/mhpi2023.48.170-178

Ключові слова:

Друга світова війна, Римо-Католицька Церква, Греко-Католицька Церква, Волинь, Галичина, Незалежна держава хорватська, окупаційний режим, етнічний конфлікт, Андрей Шептицький, Алойзій Степінац

Анотація

Авторка розглядає діяльність глави Української Греко-католицької Церкви митрополита Андрея Шептицького та загребського архієпископа Римо-католицької церкви Алойзія Степінаца у роки Другої світової війни. Авторка простежує місце і роль католицької церкви та її ієрарха у Незалежній державі Хорватія та позицію і місце Греко-католицької церкви й її глави в умовах окупації України. Проблема, яка аналізується у статті, лежить у площині новітньої політичної історії, історії церкви, персоналістики, історичної пам’яти та політики пам’яти. Навіть побіжний погляд на доступну інформацію дозволяє ствердити, що релігійна та суспільно-політична діяльність обох ієрархів є на сьогодні гостродискусійною і в середовищі істориків, і серед громадськості країн. Особистісні характеристики митрополита Андрея Шептицького й архієпископа Алойзія Степінаца коливаються від «нацистського колаборанта» до «справжнього праведника»; для одних (українців, хорватів) вони є національними «героями», для інших (поляків, сербів) навпаки – уособленням «антигероїв». В рамках дослідження з’ясовано, що відмінності в оцінках цих історичних постатей визначає не стільки їхня діяльність як духовних лідерів, скільки національних, громадських діячів, які враховували національні інтереси. Початок Другої світової війни вони сприйняли як шанс на побудову власних держав, однак дуже швидко розчарувалися у нацизмі. На основі аналізу документів Андрея Шептицького та Алойзія Степінаца та історіографії доведено недоречність однозначного трактування місця та ролі церкви й її очільника у політиці усташів; рівно ж звинувачень представників церкви та її глави у причетности до фактів вбивств польського населення західноукраїнських земель.

Біографія автора

Оксана Каліщук , Волинський національний університет імені Лесі Українки

Доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України та археології

Посилання

Basarab, V. (2018), Derzhavnytski idei Andreia Sheptytskoho v period Druhoi svitovoi vii-ny: kontseptsiia nezalezhnosti Ukrainy ta zasudzhennia polityky Hitlera, v IХ Mizhnarodnyi kongres ukrainistiv. Istoriia, NAN Ukrainy, IMFE im. Rylskoho, Kyiv, s. 145–157.

Holyk R. (2021) Zbroia i vira: viina ta relihiia v kulturnii pamiati pershoi polovyny ХХ st. Z istorii zakhidnoukrainskykh zemel, Vyp. 17, s. 40-67.

Krupa, L. (2006), Analiz stavlennia mytropolyta Andreia Sheptytskoho do diialnosti ukrainskoho pidpillia ta zbroinykh formuvan – UVO, OUN, SS “Halychyna”, v Zbirnyk prats, t. 2, Ternopil, s. 160–177.

Mykhailenko, A. (2023), Mytropolyt Andrei Sheptytskyi i natsystskyi rezhym 1941–1944: mizh khrystyianskymy idealamy i politychnymy realiiamy, vyd. 2-he, vypr. i dop., Vy-davnytstvo UKU, Lviv, 416 s.

Myshanych, O. (1993), Mytropolyt Yosyf Slipyi pered “sudom” KHB (za arkhivnymy dzherelamy), Fotovideoservis, Kyiv, 80 s.

Naihebaver, M. (2015), Henotsyd serbiv (1941–1945 rr.), Heopolityka Ukrainy: istoriia i suchasnist: zb. nauk. pr., Vyp. 2 (15), s. 116–126.

Serbiiu oburylo vshanuvannia u Yevroparlamenti khorvatskoho kliryka chasiv Druhoi svitovoi. Available at: https://www.eurointegration.com.ua/news/2023/03/21/7158380/ (Ac-cessed: 26.09.2023).

Stempen, S. (2010), Krytyka teroru yak metodu vyrishennia natsionalnykh i politychnykh konfliktiv u pastyrskii nautsi mytropolyta Andreia Sheptytskoho, Naukovi zapusky Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu, ch. II, seriia Istoriia, v. 1, s. 207–208.

Surmach, O. I. (2015), Mytropolyt A. Sheptytskyi i ukrainskyi natsionalno-vyzvolnyi rukh u period nimetskoi okupatsii (1941–1944 rr.), Viiskovo-naukovyi visnyk, vyp. 23, s. 101–113.

Tozhetskyi, R. (1989), Mytropolyt Andrei Sheptytskyi i natsionalni problemy, Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze, Z. 1, s. 194–206.

Tozhetskyi, R. (1993), Mytropolyt Andrei Sheptytskyi, v Kovcheh: Naukovyi zbirnyk z tserkovnoi istorii, Za red. o. B. Gudziaka, I. Skochyliasa, O. Turiia Ch. 1. Vydavnytstvo UKU, Lviv, s. 109–121.

Chomu Papa beatyfikuvav khorvatskoho kardynala Stepinatsa, yakoho vvazhaiut fashystom. Available at: http://catholicnews.org.ua/chomu-papa-beatifikuvav-horvatskogo-kardinala-stepinaca-yakogo-vvazhayut-fashistom (Accessed: 26.09.2023).

Sheptytskyi, A. (2010), Nu ubyi! Do dukhovenstva i virnykh arkhiieparkhii v Sheptyts-kyi A.(mytr.), Pastyrski poslannia dokumenty i materiialy 1899–1944, t. 3: 1939–1944, Vydavnytsto “Artos”, Fundatsiia “Andrei”, Lviv, s. 541–550.

Shchupak, I. (2005), Holokost v Ukraini: Poshuky vidpovidei na pytannia istorii. Tkuma, Dnipropetrovsk, 148 s.

Shchupak, I. (2012) Ukraintsi – riativnyky yevreiv pid chas Holokostu, Storinky istorii, vyp. 34, s. 128–141.

Borkowicz, J. (1998), Kompas dla Chorwatów, Więź, Nr 11, s. 5–7.

Dziwisz, S. & Białas A. (2009), Metropolita Andrzej Szeptycki nie zasługuje na hołdy: list otwarty, Myśl Polska, 27. XI, Nr 48, s. 3.

Florków M. (2013), Sutanny splamione krwią, Akant: miesięcznik literacki, nr 7, s. 28–29.

Greif, Gideon / Граф Гидеон (2020), Алоjзиjе Степинац, усташки викар: покрсти се или умри: 101 разлог зашто не може бити светац = Alojzije Stepinac ustaški vikar; pokrsti se ili umri: 101 razlog zašto ne može bili svetac = Alojzije Stepinac ustashas’ vicar: convert or die: 101 reason why we can not be a saint, Beograd.

Hoare, M. A. (2009), Fascism in Yugoslavia and its successor states’, in Richard Bosworth (ed.), The Oxford Handbook of Fascism, Oxford University Press, London, pp. 414-433.

Isakowicz-Zaleski, T. (ks.) (2008), Metropolita i zbrodniarze [w:] Isakowicz-Zalecki T. Przemilczane ludobójstwo na Kresach, Małe Wydawnictwo, Kraków, s. 51–55.

Kasperska, A. (2015), Piszą do papieża o abc. Szeptyckim: To nie święty, to diabeł! Available at: https://www.dziennikwschodni.pl/zamosc/pisza-do-papieza-to-nie-swiety-to-diabel,n,1000165 984.html (Accessed: 26.09.2023).

Koprowski, Marek A. (2023), Czy metropolita Szeptycki mógł zatrzymać rzeź?, Najwyższy Czas!: pismo konserwatywno-liberalne, 11–14. IX, Nr 37/38, s. XLII–XLV.

Mielnik, J. (2015), Święty czy zbrodniarz wojenny?, Wprost, 29. VI –5. VII, Nr 27, s. 82–84.

Motyka, G. (2011), Metropolita Andrzej Szeptycki a konflikt polsko-ukraiński w czasie II wojny światowej, w Kościół, naród, państwo, Kolegium Europy Wschodniej im. Jana Nowaka-Jeziorańskiego – Fundacja Rodu Szeptyckich, Wrocław – Warszawa, s. 197

Motyka, G. (2012), Potępienia i przestrogi: arcybiskup Szeptycki i konflikt polsko-ukraiński, Tygodnik Powszechny: katolickie pismo społeczno-kulturalne, 17. VIII, Nr 34, s. 26–27.

Novak, V. (1948), Magnum crimen. Pola vijeka klerikalizma u Hrvatskoj, Nakladni zavod Hrvatske, Zagreb, s. 550.

Piętka, B. (2016), Kardynał Stepinac nie był bohaterem, Myśl Polska, 28. VIII – 4. IX, Nr 35/36, s. 16–17.

Poliszczuk W. (2006), Gorzka prawda. Cień Bandery nad zbrodnią ludobójstwa, Antyk – Marcin Dybowski, Warszawa – Komorów, s. 397.

Prus E. (1985), Władyka świętojurski. Rzecz o arcybiskupie Andrzeju Szeptyckim (1853–1944), Instytut Wydawniczy Związków Zawodowych, Warszawa.

Prus, E. (1999), Patriarcha galicyjski. Rzecz o arcybiskupie Andrzeju Szeptyckim metropolicie greckokatolickim (1865–1944), Nortom, Wrocław.

Rybak, A. (2016), Milczenie metropolity: duchowny, który nie reagował na zbrodnię wołyńską, Do Rzeczy: tygodnik Lisickiego, 29. III – 3. IV, Nr 13, s. 68–70.

Rychlak, Ronald J (2002), Goldhagen v. Pius XII, First Things, Nr 124 (June/July), p. 37–54.

Zięba A. A. (2013), Szeptycki w Europe Hitlera, w Bogusław Paź (red.), Prawda historyczna a prawda polityczna w badaniach naukowych, Kraków, s. 405–430.