Медіаполітика Росії як засіб політичного тиску у країнах ЦCЄ

Анотація

Використання інформації як зброї у зовнішній та внутрішній політиці Росії – явище не нове. Проте інтенсивність й ефективність її використання зростає з кожним роком. ЄС та США лише нещодавно почали усвідомлювати потужний прихований вплив російських ЗМІ та пропаганди на громадську думку, включаючи виборчі процеси та діяльність державних адміністрацій. Західні держави почали розуміти, що російська дезінформація становить серйозну загрозу Сполученим Штатам та її європейським союзникам, у першу чергу щодо Польщі, країн Балтії та України. Більш того, на відміну від радянської пропаганди, сучасні методи російської інформаційної війни не категорично просувають порядок денний Кремля. Натомість вони прагнуть заплутати, приголомшити та відвернути увагу громадян від підтримки ЄС та України. Росія прагне підірвати підтримку європейських цінностей, поширюючи занепокоєння серед європейських союзників з метою посилення свого впливу. Для цього використовуються етнічні, мовні, регіональні, соціальні та історичні суперечності та стереотипи.

Як показує сучасний досвід, російські пропагандистські зусилля в Європі становлять важливу частину свого гібридного підходу до проектування сили. Незважаючи на те, що криза в Україні вперше звернула увагу Заходу на важливість і реальний зміст інформаційної кампанії в Росії, використання Кремлівської дезінформації було запущено задовго до кризи. Росія ретельно та цілеспрямовано готувала інформаційну війну проти України. Це стало можливим зі збільшенням її присутності у вітчизняному інформаційному просторі, а також із залученням (рекрутуванням) низки політиків, державних службовців та громадських діячів у відповідності зі своїми стратегічними цілями.

Ключові слова: Російські медіа, медіаполітика, країни ЦСЕ, кібербезпека, Україна