Герой війни чи солдат Гітлера?
Генерал Павло Шандрук в очах поляків
DOI:
https://doi.org/10.31861/mhpi2019.39.50-57Ключові слова:
Павло Шандрук, Владислав Андерс, Virtuti Militari, Українська національна армія, Український національний комітет, офіцер за контрактомАнотація
Стаття присвячена вивченню біографії генерала Павла Шандрука, українського офіцера, котрий працював офіцером за контрактом польської армії у міжвоєнний період і на початку Другої світової війни, а 1945 р. став організатором та командувачем Української Національної Армії (УНА), що воювала на боці Третього Рейху в останні місяці війни. Автор акцентує увагу на символічній події 1961 р. – нагородженні генерала Шандрука найвищою відзнакою польського емігрантського уряду – орденом Virtuti Militari за героїчну військову службу в 1939 р. Описуючи суперечки та емоції поляків та українців, що супроводжували це нагородження колишнього гітлерівського вояка, автор намагається відповісти на питання про те, як слід оцінювати діяльність генерала Шандрука з точки зору непростих польсько-українських відносин ХХ ст.
Ключові слова: Павло Шандрук, Владислав Андерс, Virtuti Militari,Українська національна армія,УНА, Український національний комітет, УНК, офіцер за контрактом.
Посилання
Vyshnívsky O. U spravi vidznachennya Hen. P. Shandruka, «Svoboda». 12.01.1962, ch. 7, s. 2, 4.
W odpowiedzi Harasimowiczowi. «Nasza Kultura» (Warszawa). 01.1965, nr 1, s. 13
Hayke V.-D. (2012). Ukrayinska dyviziya «Halychyna», Istoriya formuvannya i boyovykh diy u 1943–1945 rokakh. Ternopil, s. 132-178.
Gen. Pavlo Shandrukdies, was commander of Ukrainian army. «The Ukrainian Weekly» (Jersey City). 25.02.1979, No 43, pp. 1, 15.
Grzelak C., Stańczyk H. (2005). Kampania polska 1939 roku. Warszawa, s. 311-314.
Grzywacz A., Jończyk A. (2000). Wojenne losy gen. PawłoSzandruka. «Zeszyty Historyczne» (Paryż), z. 134, s. 122-123.
Dziewanowski M. K. (1965). Pamiętniki gen. Szandruka, «Kultura» (Paryż). nr 6, s. 103-106.
Żak J.(2014). Nie walczyli dla siebie. Powojenna odyseja 2. Korpusu Polskiego. Warszawa, s. 87.
Żebrowski M (2018). Jerzego Giedroycia lekcja przyzwoitości. http://www.kulturaparyska. com/pl/idee-i-mysli/jerzego-giedroycia-lekcja-przyzwoitosci [dostęp z dnia 1.12.2018].
Za co gen. Szandruk dostał Virtuti Militari (2005). «Kultura» (Paryż), nr 6, s. 106-107.
Kolańczuk A. (1998). Generałowie Ukraińskiej Republiki Ludowej internowani w Polsce. «Zeszyty Historyczne» (Paryż), z. 124, s. 27-32.
List B. Łewyćkiego do J. Giedroycia, 30.06.1965 (1984) [w:] Jerzy Giedroyc. Emigracja ukraińska: Listy 1950-1982. Warszawa, s. 480-481.
Lysty do redaktsiyi. «Visti: OrhanViysʹkovo-PolitychnoyiDumky» (Myunkhen). 03.1962, ch. 105, s. 15-16.
Listy do redakcji: Redaktor [J. Giedroyc], (1965). «Kultura» (Paryż), nr 9, s. 147-148.
Łobodowski J. Odwieczna dyskusja. «Wiadomości» (Londyn), 27.04.1980, nr 17, s. 2.
Mazur G. (1998). Nieznany list gen. PawłoSzandruka. «Zeszyty Historyczne» (Paryż), z. 126, s. 116-117.
Mikulicz S. (1971). Prometeizm w polityce II Rzeczypospolitej. Warszawa, s. 122-125.
Notatka ws. wizyty gen. Szandruka u gen. Kutrzeby, 06.1945, Instytut Polski i Muzeum im. gen. W. Sikorskiego, Ambasada RP przy Stolicy Apostolskiej, sygn.. A.44.49/9, k. 485-486.
Podhajecki A. (2013). OUN i UPA pod skrzydłami III Rzeszy. Warszawa, s. 215.
Potocki R. (1999). Idea restytucji Ukraińskiej Republiki Ludowej (1920-1939). Lublin, s. 66-109.
Potocki R. (2003). Polityka państwa polskiego wobec zagadnienia ukraińskiego w latach 1930-1939. Lublin, s. 254-260.
Purat A. (2015). Polityka polskich rządów emigracyjnych wobec Ukraińców w latach 1939-1953 [w:] Życie i działalność Prezydenta RP a uchodźstwie Kazimierza Sabbata na tle misji polskiej emigracji niepodległościowej na Zachodzie. red. P. Gotowiecki. Ostrowiec Świętokrzyski, s. 200-203.
Rukkas A. (2013). Ukrayinskistarshyny v PolskiyVyshchiyViyskoviyShkoli. «VisnykPrykarpat·sʹkohouniversytetu. Istoriya». Vyp. 23-24, s. 97-106.
SerednytskyYa. (2012). HeneralPavloShandruk i antyhitlerivskaviyskovaopozytsiya. Ternopil, s. 9-30.
SerednytskyYa. (2015). PavloShandruk: Pershasvitova i tryrosiysko-ukrayinskiviyny. Ternopil.
Sprawa wizyty p. gen. Pawła Szandruka u p. gen. Wł. Andersa, Londyn, 25.07.1950, Instytut Polski i Muzeum im. gen. W. Sikorskiego, kolekcja Stanisława Paprockiego, sygn.. 30.I-8, k. 38-39.
Tarka K. (2003). Emigracyjna dyplomacja. Polityka zagraniczna Rządu RP na uchodźstwie 1945-1990. Warszawa, s. 83.
Torzecki R. (1972). Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy (1933-1945). Warszawa, s. 338-346.
Szandruk P. (1965). Historyczna prawda o Ukraińskiej Armii Narodowej (tłum. J. Łobodowski). «Kultura» (Paryż), nr 6, s. 85-103.
Szandruk P. (1933). Geneza umowy polsko-ukraińskiej z 1920 r.. «Wschód – Orient. Kwartalnik poświęcony sprawom Wschodu». r. VI, nr 1-2 (17-18), s. 51.
Shandruk P. ( 1965). Pravda pro 1-shu UkrayinskuDyviziyu i UkrayinskuNatsionalnuArmiyu. «Visti kombatanta», ch. 1(17); s. 5-21.
Szandruk P. (2014). Siła męstwa. Warszawa-Kraków, s. 13-116.